Переробка шин або традиційне поховання, екологічні ризики та переваги

Стрімке збільшення кількості автомобілів у світі призводить до накопичення величезного обсягу зношених шин. Це породжує проблему їх правильної утилізації. Відповідно до чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про управління відходами», зношені шини класифікуються як небезпечні відходи, тому їх заборонено вивозити на муніципальні сміттєзвалища. Саме тому застосовуються інші підходи: переробка шин або традиційне захоронення. Кожен із цих способів має свої переваги та екологічні ризики, які обов’язково слід враховувати.

Як виконується традиційне захоронення шин

Під цим поняттям мається на увазі розміщення зношених шин на полігонах або їх закопування в ґрунт.

Як шини потрапляють на полігони

Старі шини потрапляють на звалища внаслідок незаконного викидання. Чому не можна викидати шини на смітник? Все просто. Під впливом ультрафіолетового випромінювання, температури та опадів вони поступово руйнуються, виділяючи смоли, феноли та інші шкідливі речовини, які забруднюють ґрунт і проникають у підземні води. При цьому процес розкладання триває 150–200 років.

Основні екологічні ризики захоронення

Захоронення відходів у землю становить загрозу для локальної екосистеми. Під впливом кисню та ґрунтових вод у ґрунті відбувається повільна хімічна реакція, внаслідок якої починається руйнування матеріалу.

Основні небезпеки захоронення включають:

Високу пожежонебезпечність при нагріванні.

Забруднення навколишнього середовища.

Санітарні ризики. Скупчення шин утримують дощову воду, створюючи середовище для розмноження гризунів та небезпечних комах.

Захоронення шин суперечить сучасним екологічним нормам, тому питання їх переробки стає особливо актуальним.

Переробка шин — ефективне вирішення проблеми утилізації

Чи можна переробляти автомобільні шини? Так, і з користю, оскільки сучасні методи рециклінгу дозволяють отримувати зі зношених шин вторинну сировину.

Основні технології переробки

Щоб зрозуміти, як переробляють старі шини в сучасній промисловості, розглянемо основні методи:

Механічне подрібнення.

Піроліз шин. Це розкладання зношених шин під впливом високих температур. Процес відбувається у закритих ретортах без доступу кисню, що виключає горіння та шкідливі викиди.

Бародеструкція. Шини піддаються впливу високого тиску та дуже низької температури, що руйнує матеріал, і гума розсипається на дрібні частинки.

Девулканізація. Це метод руйнування сірчаних зв’язків у матеріалі.

Два останні методи менш поширені, оскільки потребують значних витрат на обладнання.

Які матеріали отримують із перероблених шин

Продукти переробки шин відрізняються залежно від методу утилізації. При механічному подрібненні та бародеструкції утворюється гумова крихта, яка використовується для виробництва безпечних покриттів для дитячих і спортивних майданчиків, а також входить до складу модифікаторів для асфальту.

Під час термічного піролізу утворюються рідке синтетичне паливо (аналог мазуту), високовуглецевий технічний вуглець і горючий газ, який забезпечує енергетичну автономність самого переробного підприємства. У процесі девулканізації гума стає пластичною, що дозволяє повторно використовувати її для виробництва гумотехнічних виробів.

Порівняння переробки та захоронення шин

Під час вибору способу утилізації враховують три основні фактори: вплив на довкілля, витрати та можливі наслідки.

Вплив на навколишнє середовище

Якщо порівнювати екологічний слід, то контрольований рециклінг має більше переваг. Механічна переробка практично виключає викиди парникових газів, тоді як сміттєзвалища та випадкові загоряння на місцях захоронення шин призводять до утворення діоксиду вуглецю (CO₂) і сажі. Водночас переробка потребує витрат на закупівлю обладнання та організацію виробничого процесу.

Економічна ефективність

Захоронення є досить збитковим заходом, оскільки потребує витрат на утримання полігонів, їх охорону та подальшу дорогу рекультивацію земель. Натомість переробка трансформує відходи у продукти переробки шин, які можуть використовуватися повторно.

Довгострокові наслідки для суспільства

Переробка шин на підприємствах — це перспектива екологічної безпеки для майбутніх поколінь. Крім того, на відміну від захоронення, такий підхід дозволяє заощаджувати гектари земель і використовувати їх для господарської діяльності.

Міжнародний досвід поводження з відпрацьованими шинами

У США, країнах Європи та Японії проблема утилізації шин давно вирішена на законодавчому рівні. У ЄС повністю заборонене захоронення як цілих, так і подрібнених шин. Діє система «відповідальності виробника», яка зобов’язує компанії утилізувати таку ж кількість шин, яку вони випустили на внутрішній ринок. Завдяки такому підходу в Німеччині, Франції та країнах Скандинавії рівень переробки та енергетичної утилізації зношеної гуми досягає майже 95–100%.

Україна також активно впроваджує ці принципи, що стимулює бізнес переходити на екологічні стандарти та відмовлятися від сміттєзвалищ.

Чому майбутнє належить переробці відходів

Сталий розвиток технологічних методів рециклінгу гуми вирішує одразу кілька завдань:

стимулює циркулярну економіку, де відходи одного виробництва стають ресурсом для іншого;

знижує залежність хімічної промисловості від первинних нафтопродуктів;

зменшує викиди парникових газів, що уповільнює темпи глобального потепління.

На завершення зазначимо, що захоронення шин у землю — нерентабельний і небезпечний для людей та довкілля спосіб утилізації. Майбутнє належить сучасним технологіям — переробці, яка є безпечною для навколишнього середовища та економічно вигідною.